Можливості та переваги гомеопатичного лікування захворювань щитоподібної залози
Останнім часом фахівці констатують: патологій щитоподібної залози побільшало і відзначають, що серед найбільш імовірних причин їх виникнення — психоемоційні стреси і незадовільна екологія. Анатомічні особливості щитоподібної залози такі, що через неї проходить велика кількість крові, тому будь-який хвороботворний чинник, що потрапив у кровотік, неодмінно вплине на функціональний стан щитоподібної залози, і це може сприяти розвитку патології в ній. Приміром, одним із найнебезпечніших для залози чинників є ніотин - зоб дуже поширений серед курців.
Випадок лікування щитоподібної залози з моєї практики
Пацієнтка Л. відчула перші тривожні сигнали хвороби майже 20 років тому, коли у її житті сталося кілька неприємних подій. До лікарів звернулася через 4 місяці, тоді й дізналася про свій діагноз — дифузно-токсичний зоб ІІ ступеня. Стан жінки невпинно погіршувався — з часом вона вже й сама помітила, що щитоподібна залоза у неї значно збільшена, почали набрякати ноги, їй було тяжко ходити сходами, замучила тахікардія — пульс сягав 120 ударів на хвилину.
Повторне обстеження не залишило шансів на сприятливий прогноз. Лікарі призначили високу дозу гормональних препаратів, після чого процес нібито припинився, однак після того, як пацієнтка перехворіла на ангіну, все почалося спочатку. Довелося поїхати на лікування аж до Києва — жінка розчарувалася у ліках, від яких відчувала лише негативну побічну дію. Їй дійсно допомогли у столиці — потрапила до світила у галузі ендокринології. Під час стаціонарного лікування її вивели з токсичного стану, але і після цього хвороба впродовж 7 років проявлялася періодичними кризами, збільшувалися вузли у щитоподібній залозі. Зрештою, лікарі розвели руками - окрім операції запропонувати нічого. Жінці видалили значну частину щитоподібної залози. Операцію вона перенесла тяжко, але найстрашнішим було те, що під час операції травмували одну з голосових зв'язок, внаслідок чого стався парез і жінка майже втратила голос. Кілька місяців поспіль вона відвідувала фоніатра, голос трохи відновився, однак з'явилися страшні напади задухи.
Через 4 роки, під час перебування в Криму, жінка відчула раптове нездужання — все повторилося. І знову вердикт лікарів — потрібна ще одна операція (у тій частині залози, що залишилася, знову з'явилися вузли). Сусідка по палаті в одній з лікарень розповіла, як її родичці, котра також мала проблеми із щитоподібною залозою, допомогла гомеопатія. Для паціентки Л. це був останній шанс.
" Коли я вперше потрапила на прийом до Лариси Петрівни Гуцол у 2007 році, я приймала великі дози ліків, а гормональні аналізи підтверджували, що щитоподібна залоза майже втратила свою функцію — рівень гормонів добігав нульової позначки," — говорить пацієнтка. "Тому, коли Лариса Петрівна сказала, що поступово у разі поліпшення стану будемо відмовлятися від моїх ліків, я навіть злякалася. Але потім повірила їй — через 2 місяці гомеопатичного лікування в аптеку я вже не пішла. Ендокринологи констатували значне поліпшення роботи щитоподібної залози, підтверджене лабораторно. Я була безмежно щасливою — відчувала, як до мене повертаються сили, працездатність, зникає нервовість. Кожного разу, коли отримувала результати гормональних обстежень, не могла приховувати свою радість — вони ставали дедалі кращими.
Я не можу й досі собі пояснити цього феномена, як залоза, вірніше, те, що від неї залишилося, котра майже втратила свою функцію, змогла через стільки років знову виробляти необхідну кількість гормонів. Зараз аналізи на гормони щитоподібної залози у мене цілком нормальні. Найбільший вузол у щитоподібній залозі майже зник, а менші, яких було багато, зараз взагалі не знаходять на УЗД. Напади задухи зникли. Моє самопочуття є гарним і стабільним, хоча мені вже 57 років. Мені інколи здається, що гомеопатія взагалі мене змінила на краще. Тому і мої хвороби стали мені чужими."
— Нічого дивного в цьому немає, — говорить кандидат медичних наук, доцент Вінницького національного медуніверситету ім. М.І. Пирогова, член Європейського комітету з гомеопатії Лариса Гуцол. — Гомеопатичні ліки впливають на інформаційне поле організму. А саме інформація та енергоінформаційний обмін, як встановлено сучасною наукою, відіграє значну роль у підтримці здоров'я людини.
На думку сучасних учених, передусім під впливом негативних чинників порушується енергети-чний стан клітин та організму в цілому. Це зумовлює порушення обміну речовин. Так розвивається хвороба. Гомеопатичні ліки, які діють на енергетичному, первинному, рівні розвитку патології, викорінюють недугу із самої глибини організму. Передусім вони регулюють стан нервової, ендокринної, імунної систем — тобто центральні керуючі системи організму. Саме ці системи підпадають під найбільший удар зовнішніх негативних чинників.
Психотравма - найсильніший хвороботворний чинник
По-своєму пояснюють причини захворювань альтернативні системи лікування. Так, традиційна китайська медицина взагалі розглядає будь-яку хворобу людини як результат порушення енергетичного балансу (дефіцит або надлишок енергії, яка надхо-дить до певного органа). Над щитоподібною залозою розташовується так звана горлова чакра. Це ментальна і одночасно перша духовна чакра — чакра земної мудрості, яка відповідає за нашу мудрість, упевненість у собі, психологічну стійкість. Вона передає енергію, підтримуючи нормальне функціонування щитоподібної залози, горла, мигдаликів і зубів. Невисловлені образи, непевність, категори-чність, упертість, бездуховний розвиток блокують енергообмін у цій чакрі, що призводить до втрати енергії в ній і, як наслідок, розвитку хвороб щитоподібної залози. Сильно блокують енергію чакри внутрішньосімейні конфлікти.
Сучасні фізики, які вивчають тонкі енергії, також вважають, що людський організм є складним багатомірним комплексом взаємозалежних енергетичних полів. Біополе кожної людини — це захисна оболонка. Саме вона приймає на себе удар стресів, негативних емоцій (ностальгія, самотність, ревнощі, смерть близьких, соціальна незахищеність, виробничі й внутрішньосімейні конфлікти, злість, нещасливе кохання - все те , що З. Фрейд назвав психотравмою, яка є найсильнішим хвороботворним чинником). Порушення балансу енергетичних полів людини, енергетики кожної клітини спричиняє розвиток патології на рівні клітин і систем органів.
Сила, що зцілює
Поняття «життєва сила» як енергетичний компонент людського організму є ключовим і в класичній гомеопатії: саме повноцінна життєва сила сприяє нормальному функціонуванню всіх органів і систем. Протягом життя ця сила вичерпується залежно від того, наскільки активно організму доводиться боротися за своє виживання з різними зовнішніми чинниками. Якщо вона виснажується настільки, що не може підтримувати саморегуляцію та адаптацію організму, розвивається хронічне захворювання. Тому Ганеманн і запропонував використовувати для поповнення цієї життєвої сили енергію рослин, мінералів, тварин, попередньо звільнивши її з матеріальної субстанції і посиливши за допомогою унікального методу приготування гомеопатичних ліків. Вони ніби нова батарейка «заряджають» організм життєвою силою і тоді він працює як годинник, навіть якщо в ньому, можливо, надламана стрілка (в даному випадку — зменшений розмір щитоподібної залози внаслідок операції).
Дані наукової літератури і мої власні спостереження свідчать про те, що гомеопатична терапія є м'яким і потужним методом лікування різних форм хронічних тиреоїдитів. У багатьох випадках індивідуально підібрані гомеопатичні препарати «забирають» зі щитоподібної залози вузли, дають можливість уникнути оперативного лікування. Однак потрібно усвідомлювати, що досягти такого результату можна тільки внаслідок співпраці висококваліфікованого лікаря-гомеопата й мудрого, терплячого хворого: посівна й збір урожаю завжди віддалені в часі!
Щодо тиреотоксикозу, я вважаю, що цю патологію необхідно лікувати винятково методом класичної гомеопатії. І що раніше почнеться таке лікування, то краще. На жаль, пацієнти часто дізнаються про проблеми щитоподібної залози, коли їхуже помічають майже неозброєним оком. Насправді ж є багато ознак початкових стадій тиреотоксикозу: надмірне збудження, дратівливість, метушливість, нервозність, плаксивість, неуважність, серцебиття (незалежно від положення тіла й часу доби, часто ранком у ліжку), зниження маси тіла за нормального апетиту, загальна слабість, зниження працездатності, тремтіння тіла, підвищена пітливість, відчуття жару й погана переносність тепла, випадання волосся, порушення сну, погіршення пам'яті. Порушення менструального циклу також може бути наслідком і ознакою патології щитоподібної залози.
Гомеопатія надзвичайно ефективна на ранніх стадіях захворювань, однак про неї треба пам'ятати й у випадках рецидивів зоба після оперативного лікування.
Таким чином можна пояснити одужання одної моєї пацієнтки Лідії Іванівни. Ми не стимулювали щитоподібну залозу — це не є завданням гомеопатичних ліків, які працюють на рівні всього організму. Абстрактних хвороб не існує, існує хвороба конкретної людини. Це золоте правило гомеопатії, яка підбирає ліки не за діагнозом, а за конституціональним типом пацієнта. Тому вона часто працює там, де інші методи не допомагають. До того ж це цілком безпечний і не травматичний шлях до одужання.
Як лікувати цукровий діабет та уникнути серйозних ускладнень (випадки з моєї практики)
Цукровий діабет у світі визнано неінфекційною епідемією, адже, за оцінками ВООЗ, від нього страждають майже 350 мільйонів жителів планети (третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань). Фахівці прогнозують, що в найближчі 10 років загальна кількість випадків смерті внаслідок діабету зросте на 50%, а до 2030 року він стане провідною причиною смерті у світі. Зрештою, ця недуга, яка на початкових стадіях перебігає майже безсимптомно, грізна своїми ускладненнями. Їх розвитку можна запобігти, якщо зайнятися лікуванням цукрового діабету вчасно та правильно.
Чому клітини стають «сліпими»?
Якщо в разі цукрового діабету І-го типу причиною розвитку цукрової хвороби є дефіцит інсуліну (його не виробляє підшлункова залоза), то в разі цукрового діабету ІІ-го типу картина зовсім інша. Інсуліну в крові людини достатню, але клітини організму не «бачать» його й не пропускають усередину, щоб той виконав свою основну функцію – розщепив молекули цукру. Такі клітини назвали інсулінорезистентними.
Чому це відбувається, поки що - таємниця за сімома замками. Хоча існує чимало версій: генетична «поломка» спеціальних рецепторів, які містяться на поверхні клітин і «відчувають» інсулін; вірусне походження такого «блокування» природних функцій; прийом деяких ліків; ожиріння (хоча ця недуга часто вражає людей із нормальною масою тіла й водночас спостерігається далеко не у всіх, хто «нажив» зайві кілограми).
Останнім часом вчені все-таки провели глибші дослідження й визнали, що рівень цукру в крові підвищується під час будь-якого стресу (навіть якщо при цьому показники не виходять за межі норми). Якщо ж стрес дуже гострий (смерть близької людини, раптовий ризик смерті), цукор «зашкалює» й часто – безповоротно, оскільки в процес втягуються й нервова, й ендокринна та імунна системи, й усі вони водночас дають «збій».
Як не потрапити до групи ризику захворювання Цукровим Діабетом
У моїй практиці – багато підтверджень цій теорії. Одна з моїх пацієнток, жінка віком 40 років, пов’язує виникнення в неї цукрового діабету з пережитим у дитинстві страхом. Її батько був алкоголіком, часто погрожував родині фізичним знищенням, навіть розливав бензин навколо будинку й грозився всіх спалити. Дівчинка з мамою ховалися в курнику, тремтячи від страху. Здавалося б, минули роки, але організм ніколи не забуває жодної психічної чи фізичної травми, тому з роками психологічна проблема перейшла в соматичні порушення, тобто проявилася на фізичному рівні – розвитком цукрового діабету.
Найбільший стрес для людини – той, що вона переживає «над прірвою смерті» - власної чи близької людини, чи той, що постійно накопичується, як краплі в келиху (так званий хронічний стрес). Наприклад, коли людина відчуває, що її не люблять (приміром, стан жінки, яку не кохають, залишили, зрадили), почувається самотньою, втратила рідних.
Ще один мій пацієнт – чоловік віком 23 роки, який дуже кохав свою дівчину, й, щойно вони побралися, в молодої дружини діагностували рак. Чоловік не відходив від її ліжка й дбайливо доглядав до самої смерті, доки жевріла надія, але коли дружина померла, він одразу потрапив до реанімаційного відділення в комі. Діагноз – цукровий діабет.
Висновок напрошується сам по собі. Від стресів потрібно «прикриватися» надійним щитом - його функцію може виконати гомеопатія, яка, на відміну від антидепресантів, не дає побічних ефектів, не «гальмує» організм, а навпаки, - підтримує його. До того ж у гомеопатії є ліки від кожного виду стресу, окремо – від жіночих страхів, чоловічих «зривів», дитячих потрясінь. Навіть якщо всі в родині пережили однаковий стрес, «заспокоювати» їхню нервову систему потрібно по-різному.
Чому лікування Цукрового Діабету не приносить резьтату і як діяти в даній ситуації
Утім, життя є життя, й усі ми вже пережили не одну тривогу, потрясіння та страх, перенесли не одну хворобу, яка негативно позначилася на організмі, випили «торбинку» ліків, які могли відлунити збоями в різних системах. Але це не означає, що надію втрачено! Лікування цукрового діабету потрібне й надзвичайно важливе.
Питання тільки в тому, як лікувати. Адже на сьогодні діабетологія пропонує хворим на цукровий діабет тільки цукрознижувальні препарати та інсулін (на пізніх стадіях чи в разі недостатньої компенсації ЦД). Проте деякі фахівці вже сьогодні стверджують, що приймати ліки для зниження цукру в крові – це те ж саме, що лікувати аспірином запалення легенів. Тобто впливати потрібно на причину, яка спричинила високий рівень цукру в крові, а не просто його «збивати».
Так само потребують корекції стани, спричинені ускладненнями цукрового діабету, які призводять до інвалідизації та смерті пацієнтів (ангіопатія сітківки ока, внаслідок якої втрачається зір, гангрена кінцівок, що призводить до необхідності їх ампутації, нефропатія, що зумовлює ниркову недостатність, тощо). Супутниками цукрового діабету є гіпертонія, інші серцево-судинні патології, що несуть ризик виникнення інфаркту та інсульту).
Тобто лікування хворого на цукровим діабетом має бути комплексним. Чи може витримати хворий організм таке хімічне навантаження? Можливо, йому потрібна природна підтримка, яка розбудить резервні сили, гармонізує роботу різних систем і, головне, вплине на причини, що спричинили підвищення рівня цукру в крові?
В арсеналі гомеопата немає спеціальних «цукрознижувальних» препаратів. Та вони й не потрібні. Є безліч ліків, які м’яко, природно повертають втрачене здоров’я, усувають «сліди» фізичних і психічних стресів, а за тим нормалізується робота внутрішніх органів, відновлюється «царським шляхом» функція ендокринної та нервової систем, які збалансовують наш організм.
Наведу ще кілька прикладів із власної практики.
У червні минулого року до мене звернулася 54-річна жінка, яка хворіє на ЦД ІІ типу з 2009 року. Вона помітила, що рівень цукру почав підвищуватися після тривалого прийому (впродовж 1,5 року) протизаплідних препаратів. Попри постійне вживання цукрознижувальних ліків, останнім часом її стан різко погіршився й лікарі подвоїли дозу призначених препаратів. Але минув місяць, і полегшення жінка не відчула: рівень цукру не зменшувався нижче 14 ммоль/л.
Водночас пацієнтка впродовж кількох років скаржилася на біль у коліні, тривожний стан, запаморочення, спазми кишечнику, слабкість, біль у молочних залозах. Під час обстеження було виявлено вузол у щитоподібній залозі, вогнища фіброзної мастопатії. Після 3-місячного гомеопатичного лікування пацієнтка почала помічати перші позитивні зрушення: зменшилися біль у молочних залозах, тривожність, слабкість, поліпшилася функція кишечнику тощо. А в жовтні вона вже, як кажуть, світилася від щастя: рівень цукру не перевищував 7,5 ммоль/л, і ендокринолог вдвічі зменшив дози звичних для неї препаратів. При цьому індивідуальне гомеопатичне лікування не припинялося й творило дива: в грудні показник цукру часто сягав 6 ммоль/л. А минуло ж зовсім небагато часу! Пацієнтка продовжує лікування.
Ще одна моя пацієнтка пов’язує розвиток цукрового діабету із багаторічним вживанням ліків проти ішемічної хвороби серця. На момент візиту до мене вона вже приймала інсулін. На тлі гомеопатичного лікування в неї значно поліпшилося самопочуття, інсулін вона приймає й надалі, однак лікарі дозволили відмовитися від цілої низки фармпрепаратів, уже ставшого звичним для неї стаціонарного лікування. Жінка перебуває на гомеопатичному лікуванні впродовж 6 років і нам вдалося вдвічі зменшити рівень цукру: нині він не виходить за межі 7 ммоль/л. Пацієнтка вже не скаржиться на серце, яке так ретельно лікувала, каже, що відчула прилив сил: пенсіонерка працює на двох роботах, ще й дає приватні уроки (!) й няньчити онука.
Нове – добре забуте старе?
У сучасному світі з’явилося нове поняття, що поки що лише входить у моду, але реально обіцяє захмарні перспективи. Це так звана персоніфікована медицина – суто індивідуалізоване, орієнтоване на особистість пацієнта лікування, підбір і навіть виготовлення персональних ліків, яке враховує не тільки класичний діагноз, а й особливості перебігу хвороби в конкретної людини, й навіть дані аналізу геному людини! А діагностика також проводиться на основі тестування схильностей до того чи того захворювання, психологічних особливостей людини тощо.
Подібним займалися давні лікарі, які закликали лікувати не хворобу, а хворого, які дивилися на організм, як на карту, що зовні відображає те, що відбувається всередині. Свого часу засновник гомеопатії Ганеманн також відкрив світу ключ до діагностики та «зчитування» проблем людини - через отримання інформації, яка, на перший погляд, не має стосунку до «фізики» тіла. Наприклад, як спить пацієнт, що йому сниться, в яку погоду він почувається ліпше, який колір вважає найприємнішим тощо. Перелік таких маркерів дуже широкий – завдяки ним людина постає як на долоні: зі своїми переживаннями, історією трагедій, хвороб, емоцій. А ліки, що пропонує гомеопатія, – як інформація, що виправляє код організму - на той, яким задумав його Творець, запрограмованим на здоров’я, довголіття та щастя.
Лариса Гуцол, лікар-гомеопат, кандидат медичних наук.